Самопошкодження

Below is a Ukrainian translation of our information resource on self-harm. You can also view our other Ukrainian translations.

Відмова від відповідальності

Самопошкодження — це те, про що може бути важко говорити, а стороннім людям — важко зрозуміти.

Ми сподіваємося, що ця інформація буде для вас корисною, якщо ви навмисне пошкоджуєте себе або відчуваєте, що ви цього хочете.

Ми також сподіваємося, що друзі та рідні зможуть, прочитавши цю брошуру, краще зрозуміти, чому близька їм людина скоює самопошкодження і як вони можуть допомогти.

Що таке самопошкодження?

Ви навмисно завдаєте собі пошкоджень або травм. Це може статися з будь‑якої причини, у будь-якій ситуації та в різних формах, таких як:

• приймання надто великої кількості таблеток (передозування);
• порізи;
• самопідпали;
• удари головою або тілом об тверді речі;
• проколювання свого тіла;
• введення в тіло сторонніх предметів;
• ковтання предметів (речовин), які не можна ковтати.

Коли людина завдає собі шкоди, вона, як правило, дуже схвильована та пригнічена. Багато хто описує самопошкодження як спосіб звільнення від нестерпних емоцій. Одні планують це заздалегідь, інші діють спонтанно. Деякі люди завдають собі пошкоджень лише один-два рази, але є й інші, які роблять це регулярно, і їх буває важко зупинити.

Існують непрямі способи завдати собі пошкоджень. Це може бути надмірне вживання алкоголю або наркотиків і нещасні випадки внаслідок таких дій; незахищений секс; фізична травма, пов’язана з переїданням або блюванням людини з розладом харчової поведінки. Вони не вважаються самопошкодженнями із застосуванням подібних дій.

Інші терміни, які використовуються для опису самопошкодження

Для опису самопошкодження використовувалися й інші терміни, які зараз виходять з ужитку:

• навмисне самопошкодження (DSH): ми більше не використовуємо слово «навмисне». Воно звучить так, ніби людина сама винна і що її самопошкодження було заздалегідь спланованим вчинком, а не наслідком емоційного страждання або справжнього відчаю.
• Спроба самогубства/парасуїцид: ці терміни припускають, що заподіяння собі шкоди означає те саме, що бажання вбити себе, що часто не так.

Наскільки поширене самопошкодження?

• Самопошкодження в певний момент скоюють приблизно 1 з 10 молодих людей, але це може статися в будь-якому віці.
• Напевно це занижена оцінка, оскільки в статистику дослідження здебільшого потрапляють люди, які після самошкодження звертаються до лікарні або до свого лікаря загальної практики. А багато хто цього уникає (див. нижче).
• Багато людей не звертається по допомогу після самопошкодження. Деякі типи пошкоджень, такі як порізи, більш приховані, і їх буває важче помітити.
• За результатами широкого дослідження дорослих, які звернулися в лікарню після самопошкодження, у 80 % з них було передозування і у близько 15 % — порізи. Очевидно, що в спільнотах порізи є більш поширеним способом самопошкодження, ніж передозування.

Хто займається самопошкодженням?

Схоже, що частіше це трапляється у:

• молодих людей;
• ув'язнених, біженців і ветеранів військової служби;
• геїв, лесбіянок, бісексуалів та трансгендерів — це може бути наслідком стресу через упереджене ставлення та дискримінацію;
• компанії молодих людей, які завдають собі пошкоджень разом; наявність друга, який скоює самопошкодження, також може підвищити ймовірність того, що ви робитимете те саме;
• людей, яким мало приділяли уваги або які зазнали фізичного, емоційного або сексуального насильства в дитинстві.

Що призводить до самопошкодження?

Багато людей, які завдають собі пошкоджень, бореться з нестерпними стражданням або безвихідними ситуаціями; і часто ця боротьба триває певний час, перш ніж вони скоюють самопошкодження.

До поширених причин самопошкодження відносяться:

• почуття депресії;
• низька самооцінка;
• фізичне або сексуальне насильство;
• проблеми у стосунках з партнерами, друзями та сім'єю;
• безробіття або труднощі на роботі.

Ризик скоєння самопошкодження може збільшитися, якщо ви відчуваєте:

• що люди вас не розуміють або неналежно слухають;
• безнадію;
• ізольованість, самотність;
• що ви не керуєте своїм життям або не контролюєте його.

Багато людей, які скоюють самопошкодження, також можуть мати проблеми з алкоголем або наркотиками, хоча це не завжди так.

Які почуття виникають через самопошкодження?

Самопошкодження може дати вам відчуття контролю і послабити неприємні відчуття напруги та страждання. Якщо ви відчуваєте вину, ви можете вважати це способом покарати себе. У будь-якому разі самопошкодження може стати способом позбавлення від негативних почуттів і страждань.

Чи означає самопошкодження, що я психічно хворий(а)?

Може, так, а може, й ні. Проте ви можете помітити, що почуваєтеся пригніченими, не завжди можете керувати своїми емоціями або контролювати їх; у вас проблеми зі спілкуванням з іншими людьми, проблеми з алкоголем або наркотиками. Тому вам усе-таки бажано звернутися по допомогу та підтримку.

Чи самопошкодження — це те ж саме, що й спроба самогубства?

Не завжди. Але, якщо ви почнете скоювати самопошкодження, у вас буде більший ризик, ніж у інших людей, померти через самогубство. Усіх, хто завдає собі пошкоджень, необхідно сприймати серйозно та пропонувати їм допомогу.

Чи потрібно звертатися по допомогу?

Багато людей, які скоюють самопошкодження, не звертаються по допомогу. Ви можете розуміти, що у вас серйозні проблеми, але не думаєте, що можете комусь про це розказати, і тому про це не говорите. Іноді вам може здаватися, що самопошкодження — це не така вже й серйозна проблема, а просто спосіб подолання викликів життя.

Ознаки небезпеки

У вас вищий ризик завдати собі важких пошкоджень, якщо:

• ваші методи небезпечні або жорстокі;
• ви скоююте самопошкодження регулярно;
• у вас є проблеми з психічним здоров'ям.

Якщо ви думаєте, що можете завдати собі пошкоджень, не страждайте мовчки, розкажіть комусь, що ви відчуваєте. Найкраще почати з медичного фахівця, наприклад вашого лікаря загальної практики.

Якою допомогою я можу скористатися?

• Бесіди з фахівцем, таким як лікар загальної практики або психіатр.

Існує кілька методів індивідуальної розмовної терапії, які можуть допомогти в таких випадках:

• терапія методами розв'язання проблем;
• когнітивно-поведінкова терапія;
• психодинамічна психотерапія;
• розмови з немедичними працівниками.

Вам може бути корисно просто анонімно поговорити з кимось про те, що з вами відбувається. Усвідомлення того, що хтось інший знає, через що ви проходите, може допомогти вам почуватися менш самотніми зі своїми проблемами. Це також може допомогти вам краще зрозуміти свої труднощі, можливо, навіть побачити нові підходи до розв'язання ваших проблем. Поспілкуватися можна онлайн або телефоном. У кінці цієї брошури вказано кілька телефонів довіри.

Групи самодопомоги

Людей, які іноді можуть думати про самопошкодження, об'єднують у групу, де вони регулярно зустрічаються, щоб надати один одному практичну та емоційну підтримку. Якщо ви розкажете про свої проблеми в групі, вам стане менше самотньо — інші члени групи напевно стикалися с таким ж проблемами.

Допомога у стосунках

Часто самопошкодження можуть скоюватися під час кризи в близьких стосунках. Таким людям може допомогти підтримка та поради щодо стосунків. Це може бути складний процес, але все може налагодитися в довгостроковій перспективі.

Сімейні лікарські прийоми

Одним з типів допомоги можуть бути сімейні прийоми у терапевта. Вони можуть допомогти членам сім’ї відвертіше поговорити один з одним — і краще почути. Таким чином інший член сім’ї може зрозуміти, як ви почуваєтеся, і, можливо, допомогти пережити стресові ситуації та конфлікти. Така допомога може виявитися марною, якщо, наприклад, ви були жертвою насильства з боку члена сім’ї.

Групова терапія

Вона відрізняється від груп самодопомоги. Фахівець очолить групу (або надаватиме їй підтримку), щоб допомогти членам групи вирішити проблеми, якими вони діляться.

Яка допомога найефективніша?

Явних доказів того, що для людей, які скоюють самопошкодження або думають про це, ефективніші певні методи терапії, поки що немає.

Схоже, що ефективною є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), а також поєднання терапії методами розв'язання проблем і КПТ. Медичний фахівець запропонує вам допомогу з урахуванням ваших індивідуальних проблем, ваших уподобань і доступності певної допомоги на місці.

Що станеться, якщо я відмовлюся від допомоги?

• Приблизно 1 з 3 осіб, які скоювали самопошкодження, зроблять це знову протягом наступного року.
• Протягом наступних 15 років троє з кожних 100 осіб, які скоювали самопошкодження (3 %), помруть через самогубство.
• Порізи можуть призвести до появи стійких рубців. У разі пошкодження порізами нервів або сухожиль, це може призвести до оніміння або слабкості м'язів.

Як я можу допомогти собі?

Коли ви хочете скоїти самопошкодження

Пам’ятайте, що через деякий час відчуття потреби у самопошкодженні зникне. Якщо ви зможете утриматись і впоратися зі своїми стражданнями без самопошкодження, протягом наступних кількох годин вам може стати легше.

Ви можете:

• поговорити з кимось, якщо ви самі; можливо, ви захочете зателефонувати другові(подрузі) або скористатися лінією підтримки. У кінці цієї брошури вказано кілька телефонів довіри;
• якщо ваше оточення призводить до погіршення вашого стану, спробуйте знайти спосіб дистанціюватися від нього;
• відволікайтеся, виходячи на вулицю, слухаючи музику або займаючись тим, що вас цікавить;
• розслабтеся і зосередьтеся на приємних і позитивних думках;
• знайдіть інший спосіб виходу своїх почуттів, наприклад притисніть до тіла шматочки льоду (який ви можете зробити з червоним соком, щоб імітувати кров, якщо для вас важливий вид крові), або просто намалюйте червоні лінії на шкірі;
• дозвольте собі відчути «нешкідливий біль» — з’їжте гарячий чилі або прийміть холодний душ;
• жалійте себе — дозвольте собі робити те, що вам подобається;
• ведіть щоденник або напишіть лист, щоб пояснити, що з вами відбувається, навіть якщо ніхто, крім вас, його не побачить.

Коли бажання завдати собі пошкоджень зникає

Коли бажання зникне і ви відчуєте себе в безпеці, подумайте про випадки, коли ви скоювали самопошкодження, і про те, що вам тоді допомогло (якщо таке було).

• Поверніться в пам’яті до того моменту, коли ви хотіли завдати собі пошкоджень востаннє, і згадайте, що відбувалося після того моменту.
• Згадайте, де ви були, з ким були і що відчували.
• Спробуйте зрозуміти, чому виникла потреба скоїти самопошкодження.
• Чи з'явилося у вас внаслідок самопошкодження відчуття втечі від страждань, почуття полегшення або контролю? Спробуйте придумати щось, що могло б призвести до тих же результатів без самопошкодження.
• Коли інші люди дізналися про це, як вони реагували на ваше самопошкодження?
• Чи могли б ви зробити щось інакше?
• Зробіть аудіозапис. Розкажіть про свої позитивні думки та висновки і про те, чому ви не хочете завдавати собі пошкоджень. Або попросіть зробити це когось, кому довіряєте. Коли ваш стан почне погіршуватися, увімкніть цей запис, щоб нагадати собі про ті частини себе, які, на ваше переконання, є позитивними та вартими поваги.
• Складіть «кризовий план», щоб ви могли з кимось поговорити замість того, щоб завдавати собі пошкоджень. Впевніться, що ви можете швидко зв’язатися з кимось, хто може допомогти вам контролювати ваш потяг до самопошкодження. Ви можете помітити, що під час розмови ваше бажання завдати собі пошкоджень починає зникати.

Що робити, якщо я не хочу припиняти самопошкодення?

Якщо ви вирішите, що не хочете припиняти самопошкодення, ви можете:

• завдавати менше шкоди своєму організму, використовуючи менш шкідливі методи;
• подумати про те, як розв'язати проблеми, через які ви завдаєте собі пошкоджень;
• час від часу переглядати своє рішення не припиняти самопошкодення.

Що робити, якщо я захочу припинити самопошкодення?

Якщо ви можете відповісти «ТАК» на половину (або більше) з вказаних нижче запитань, можливо, настав час спробувати зупинитися.

• Чи є людина, яка знає про моє самопошкодження і до якої я можу звернутися, коли впаду у відчай?
• Чи знайшов(ла) я принаймні два інших безпечних способи приглушити почуття, які штовхають мене до самопошкодження?
• Чи можу я сказати собі і повірити, що хочу припинити самопошкодення?
• Чи можу я сказати собі, що БУДУ терпіти почуття розчарування, відчаю та страху?

Чи є фахівець, який також може підтримати мене та допомогти в кризовий період?

Що робити, якщо мені потрібне лікування після самопошкодження?

Ви маєте право на лікування і ввічливе та уважне ставлення зі сторони лікарів і медсестер у відділенні невідкладної допомоги.

Наразі багато відділень невідкладної допомоги забезпечує швидкий доступ до медичного фахівця, навченого надавати допомогу у разі самопошкоджень. Це може бути медсестра психіатричного профілю, лікар або соціальний працівник. Вони поговорять з вами про ваше самопочуття і знайдуть способи надати вам допомогу. Фахівці відділення можуть захотіти провести оцінку ризику, заповнивши разом з вами опитувальник.

Що робити, якщо я когось знаю, хто завдає собі пошкоджень?

Вам може бути дуже важко знаходитися поруч з людиною, яка завдає собі пошкоджень, проте дещо ви можете зробити. Найважливіше — це слухати її без осуду та не висловлювати критичних суджень. Це може бути дуже нелегко, якщо ви самі засмучені і, можливо, налякані та злі через те, що коїться. Спробуйте зосередити увагу на людині, якій потрібна допомога, а не на власних почуттях, хоча це може бути важко.

Правильні дії

• Поговоріть з людиною, коли вона відчуває потребу в самопошкодженні. По-перше, спробуйте розпізнати та зрозуміти її почуття. Тоді ви зможете поговорити про більш позитивні речі.
• Допоможіть їй докладніше дізнатися про самопошкодження.  Ви можете показати їй цю брошуру або знайти ресурси в Інтернеті чи місцевій бібліотеці.
• Дізнайтеся, як отримати допомогу; можливо, запропонуйте цій людині піти з вами до когось на зустріч, наприклад до її лікаря загальної практики.
• Допоможіть їй почати сприймати самопошкодження як звичайну проблему, яка потребує підтримки та розуміння, а не як щось таємне та ганебне.

Неправильні дії

• Не намагайтеся бути терапевтом для людини, яка завдає собі пошкоджень; ви можете найкраще допомогти їй, просто залишаючись другом, родичем або партнером.
• Не очікуйте, що така людина одужає за день — зазвичай для цього потрібно багато часу та зусиль.
• Не реагуйте різко, з гнівом, образою або смутком. Це напевно погіршить її самопочуття, і через це їй буде важче щось змінити. 
• Ви можете чесно і відверто розказати своєму другові (своїй подрузі) або родичеві про те, як їхнє самопошкодження впливає на вас.  Але ви маєте робити це спокійно, щоб можна було говорити так, що це показувало б, наскільки ви піклуєтеся про них.
• Не намагайтеся протистояти їм, коли вони збираються скоїти самопошкодження. Краще підіть геть і запропонуйте їм прийти та поговорити з вами про це, а не шкодити собі.
• Не змушуйте їх обіцяти, що вони більше цього не робитимуть.
• Не кажіть їм, що не будете з ними бачитись, поки вони не перестануть завдавати собі пошкоджень. 
• Не вважайте себе відповідальними за їхнє самопошкодження і не вважайте себе зобов'язаним їх зупинити. Впевніться, що вам також є з ким поговорити, щоб ви могли теж отримали необхідну підтримку.

Самодопомога та підтримка

Самодопомога та підтримка

Childline: Національна телефонна лінія допомоги для молоді, безплатні конфіденційні консультації з широкого кола проблем: 0800 1111.

Samaritans: Підтримка через телефонну лінію або електронну пошту для всіх, хто хвилюється, сумує або має суїцидальні настрої; 08457 90 90 90; Республіка Ірландія: 116 123; електронна пошта: jo@samaritans.org.

PAPYRUS HOPELine UK: гаряча лінія для спілкування з професіоналами, які надають підтримку, практичні поради та інформацію молодим людям, які непокояться за себе, а також усім, хто переживає за те, що молода людина може скоїти самопошкодження. Тел.: 0800 068 41 41.

Get Connected: пропонує підтримку телефоном або через електронну пошту для молодих людей до 25 років, які скоюють самопошкодження. Тел.: 0808 808 4994.

Selfharm.co.uk: проєкт, призначений для підтримки молодих людей, які страждають від самопошкодження. Електронна пошта: info@selfharm.co.uk.

Self Injury Support: підтримка сервісу текстових повідомлень і електронної пошти для молодих жінок; лінії довіри для жінок будь-якого віку, які завдають собі пошкоджень; списків організацій у Великобританії, які надають підтримку; інструментів для самодопомоги людям, які страждають від самопошкодження. Електронна пошта: info@selfinjurysupport.org.uk.

Рекомендовані джерела

The Scarred Soul: Understanding and Ending Self-inflicted Violence by Tracy Alderman: New Harbinger Publications.

Healing the Hurt Within: understand self-injury and self-harm, and heal the emotional wounds by Jan Sutton: How To Books Ltd.

Список використаних джерел і відомості про авторів

Список використаних джерел

Polk E, Liss M. Exploring the motivations behind self-injury. Couns Psychol Q 2009; 22: 233-41.

Rodham K, Hawton K, Evans E. Reasons for deliberate self-harm: Comparison of self-poisoners and self-cutters in a community sample of adolescents. J Am Acad Child Adolesc Psychiatry 2004; 43: 80-7.

Chapman AL, Gratz KL, Brown MZ. Solving the puzzle of deliberate self-harm: The experiential avoidance model. Behav Res Ther 2006; 44: 371-94.

Skegg K. Self-harm. Lancet 2005; 366: 22-8.

Hawton K, Saunders KEA, O’Connor RC. Self-harm and suicide in adolescents. Lancet 2012; 379: 23-9.

Fortune S, Sinclair J, Hawton K. Help-seeking before and after episodes of self‑harm: A descriptive study in school pupils in England. BMC Public Health 2008; 8: 369.

Gunnell D, Bennewith O, Peters TJ, House A, Hawton K. The epidemiology and management of self-harm amongst adults in England. J Public Health (Oxf) 2005; 27: 67-73.

Hawton K, Linsell L, Adeniji T, Sariaslan A, Fazel S. Self-harm in prisons in England and Wales: An epidemiological study of prevalence, risk factors, clustering, and subsequent suicide. Lancet 2014; 383: 1147-54.

Cohen J. Safe in our hands? A study of suicide and self-harm in asylum seekers. J Forensic Leg Med 2008; 15; 235-44.

Bergman BP, Mackay DF, Smith DJ, Pell JP. Non-fatal self-harm in Scottish military veterans: a retrospective cohort study of 57,000 veterans and 173,000 matched non-veterans. Soc Psychiatry Psychiatr Epidemiol 2019; 54: 81-7.

King M, Semlyen J, Tai SS, Killaspy H, Osborn D, Popelyuk D, Nazareth I. A systematic review of mental disorder, suicide, and deliberate self harm in lesbian, gay and bisexual people. BMC Psychiatry 2008; 8: 70.

Hawton K, Rodham K, Evans E, Weatherall R. Deliberate self harm in adolescents: Self report survey in schools in England. BMJ 2002; 325: 1207.

Serafini G, Canepa G, Adavastro G, Nebbia J, Murri MB, Erbuto D, et al. The relationship between childhood maltreatment and non-suicidal self-injury: A systematic review. Front Psychiatry 2017; 8: 149.

Edmondson AJ, Brennan CA, House AO. Non-suicidal reasons for self-harm: A systematic review of self-reported accounts. J Affect Disord 2016; 191: 109-17.

Hume M, Platt S. Appropriate interventions for the prevention and management of self-harm: A qualitative exploration of service-users’ views. BMC Public Health 2007; 7: 9.

Chan MKY, Bhatti H, Meader N, Stockton S, Evans J, O’Connor RC et al. Predicting suicide following self-harm: Systematic review of risk factors and risk scales. Br J Psychiatry 2016; 209: 277-83.

Milnes D, Owens D, Blenkiron P. Problems reported by self-harm patients: Perception, hopelessness, and suicidal intent. J Psychosom Res 2002; 53: 819-22.

Hawton K, Witt KG, Taylor Salisbury TL, Arensman E, Gunnell D, Hazell P et al. Psychosocial interventions following self-harm in adults: A systematic review and meta-analysis. Lancet 2016; 3: 740-50.

Evans J. Interventions to reduce repetition of deliberate self-harm. Int Rev Psychiatry 2000; 12: 44-7.

Hawton K, Zahl D, Weatherall R. Suicide following deliberate self-harm: Long‑term follow-up of patients who presented to a general hospital. Br J Psychiatry 2003; 182: 537-42.

Опубліковано: липень 2020 року

Дата перегляду: липень 2023 року

© Royal College of Psychiatrists