Анорексія та булімія

Below is a Ukrainian translation of our information resource on anorexia and bulimia. You can also view our other Ukrainian translations.

Відмова від відповідальності

Ми сподіваємося, що ця інформація буде для вас корисною, якщо:

• ви постійно думаєте про свою вагу та фігуру;
• ви відчуваєте, що харчування або дієта можуть викликати у вас певні проблеми;
• ви помічаєте, що надмірно використовуєте інші способи схуднення, такі як непомірні фізичні навантаження або блювання;
• ви думаєте, що у вас може бути анорексія або булімія;
• люди хвилюються, що ви занадто схудли;
• у вас є друг або родич, син або дочка, які мають таку ж проблему.

Ця інформація не стосується проблем зайвої ваги.

Вступ

У кожного з нас є свої харчові звички. Існує багато «режимів харчування», які можуть допомогти нам залишатися здоровими. Але є й такі, що утворюються під дією страху погладшати і насправді шкодять нашому здоров’ю. Вони називаються «розладами харчової поведінки» і мають наступні прояви:

• переїдання;
• недоїдання;
• використання шкідливих способів «спалення» калорій.

Насправді розлади харчової поведінки означають набагато більше, ніж тільки харчову поведінку, тому люди, які страждають від них, постійно переживають за те, як уникнути приймання калорій, як їх спалити або позбутися. Окрім того, вони постійно перевіряють свою вагу та фігуру, не хочуть бачити себе в дзеркалах або на фотографіях, щоб бути спокійними за те, що вони не вони не набрали зайвого.

У цій брошурі розглядається два розлади харчової поведінки — нервова анорексія та нервова булімія. Ці два розлади описуються окремо, проте:

• симптоми анорексії та булімії часто схожі;
• можливий перехід від булімії до анорексії, або спочатку можуть з'явитися симптоми анорексії, а пізніше розвинутися симптоми булімії.

У кого можуть з'явитися розлади харчової поведінки?

Анорексія та булімія — це розлади, які спостерігаються у дівчат і жінок вдесятеро частіше, ніж у хлопців і чоловіків.

Однак, схоже, що останнім часом розлади харчової поведінки все частіше діагностують у юнаків і чоловіків — у них більша ймовірність розвитку цих розладів через надмірні фізичні навантаження та бажання мати спортивну статуру, а не бути худорлявими.

Нервова анорексія

Якими можуть бути симптоми?

Ви помітите, що ви:

• все частіше переживаєте за свою вагу;
• споживаєте все менше і менше їжі, рахуючи калорії;
• постійно нарощуєте фізичні навантаження, щоб спалити калорії;
• не можете стримати себе від бажання худнути, навіть якщо ваша вага значно нижче безпечної для вашого віку та зросту;
• більше курите або жуєте жуйку, щоб знизити вагу;
• нав'язливо перевіряєте свою вагу, фігуру або відображення в дзеркалі;
• уникаєте соціальних подій, на яких вас можуть почастувати;
• носите мішкуватий одяг, щоб приховати своє тіло;
• напиваєтеся води перед зважуванням;
• виключаєте з раціону певні групи продуктів і поділяєте інші на «хороші» та «погані»;
• намагаєтеся не їсти, особливо в школі;
• втрачаєте інтерес до сексу:
  • у дівчат або жінок — місячні стають нерегулярними або припиняються;
  • у юнаків або чоловіків — припиняються ерекції та полюції, зменшується розмір яєчок.

Деякі люди помічають, що у них виникають інші нав’язливі ідеї, такі як дотримання суворого розпорядку дня, страх зараження або забруднення, потреба постійно вчитися або працювати, або їм стає важко правильно витрачати гроші.

Коли це починається?

Наразі ми знаємо, що анорексія може бути у людей будь-якого віку, але зазвичай вона починається в підлітковому віці. Вона може виникнути у:

• 1 п'ятнадцятирічної дівчини на кожні 150;
• 1 п'ятнадцятирічного юнака на кожні 1000.

Що при цьому відбувається?

• Ви щодня споживаєте дуже мало калорій. Ви їсте «здорову» їжу — фрукти, овочі та салати, — але вони не дають вашому організму достатньо енергії.
• Ви також можете займатися спортом, приймати таблетки для схуднення або більше курити, щоб знизити вагу.
• Ви не дозволяєте собі їсти, але купуєте їжу та готуєте для інших людей.
• Ви так само відчуваєте голод, як і раніше, фактично ви розумієте, що не можете перестати думати про їжу.
• Ви починаєте більше боятися набрати вагу і ще рішуче намагаєтеся утримувати свою вагу значно нижче норми.
• Ваші рідні можуть першими помітити вашу худорлявість і втрату ваги.
• Ви можете відчувати, що не можете розказати іншим людям, скільки насправді їсте і наскільки худнете.
• Ви також можете захворіти, якщо з’їсте те, що не планували собі дозволити, особливо якщо ви втрачаєте контроль над харчуванням і починаєте переїдати. Однак такий розлад називається анорексією (підтип з епізодами переїдання), а не нервовою булімією. Люди, які страждають від нервової булімії, за визначенням мають вагу в межах норми.

Нервова булімія

Якими можуть бути симптоми?

Ви помітите, що ви:

• все частіше переживаєте за свою вагу;
• переїдаєте (див. нижче);
• викликаєте блювоту та/або користуєтеся проносними засобами або іншими способами позбутися калорій;
• маєте нерегулярні менструальні цикли;
• відчуваєте себе втомленими;
• почуватесь винними;
• ваша вага залишається в межах норми, незважаючи на спроби дотримуватися дієти.

Коли це починається?

Нервова булімія часто починається в підлітковому віці. Однак люди можуть роками почуватися погано, перш ніж відчують, що настав час звернутися по допомогу. Найчастіше люди шукають допомоги, коли змінюється їхнє життя — зав'язуються нові стосунки або доводиться вперше жити з іншими людьми.

Приблизно 4 з кожних 100 жінок хоча б раз у житті страждають від булімії, у чоловіків цей показник менше.

Переїдання

• Ви спустошуєте холодильник або йдете в крамницю і купуєте багато висококалорійних продуктів, яких зазвичай уникаєте.
• Потім ви все це з’їдаєте, швидко і, як правило, потайки.
• Ви можете ум’яти кілька пачок печива, коробок шоколадних цукерок і безліч тістечок усього за пару годин.
• Щоб задовольнити свій вовчий голод, ви навіть можете взяти чиюсь їжу або поцупити щось у крамниці.
• Переїдання може початися як сплановане харчування, але оскільки ви обмежуєте те, що їсте, ви відчуваєте, що звичайної їжі вам недостатньо, і тому продовжуєте їсти.
• Після цього ви почуваєтеся набитими та роздутими і можете відчувати провину та депресію. Ви пробуєте позбавитися від з’їденого, викликаючи блювоту або очищаючись проносними засобами. Це дуже неприємно і виснажливо, але ви відчуваєте, що ходите по замкненому колу між переїданням і блюванням та/або проносом.

Психогенне переїдання

Якщо ви страждаєте від цього розладу, ви будете себе обмежувати в їжі та переїдати, не викликаючи блювоти.

Ви можете відчувати жахливе пригнічення і швидко набирати вагу.

У цьому випадку може допомогти психотерапія, і ваш лікар загальної практики може направити вас у службу «Покращення доступу до психологічної терапії» (IAPT).

Дізнатися докладніше про лікування цього розладу можна на вебсайті NHS Choices.

Як анорексія та булімія можуть впливати на самопочуття?

Якщо ви отримуєте недостатньо калорій:

Психологічні симптоми

• У вас можуть бути порушення сну.
• Вам важко зосередитися або чітко подумати про щось інше, окрім їжі або калорій.
• Ви впадаєте в депресію.
• Ви втрачаєте інтерес до інших людей.
• Ви надмірно переймаєтеся їжею та харчуванням (а іноді й іншими речами, такими як прання, прибирання або чистота).

Фізичні симптоми

• Вам важче їсти через зменшення розмірів шлунку.
• Ви відчуваєте втому, слабкість і холод, тому що у вас сповільнюється метаболізм.
• У вас з’являються закрепи.
• Ви помічаєте зміни у волоссі та шкірі. У деяких людей випадає волосся на голові, але росте пушкове волосся на інших частинах тіла. Шкіра стає сухою, можуть з’явитися пролежні.
• Ви не досягаєте «нормального» зросту або стаєте нижчими через згорблену поставу.
• Ваші кістки стають крихкими та легко ламаються.
• Ви не можете завагітніти.
• Ви завдаєте шкоди печінці, особливо якщо вживаєте алкоголь.
• У крайньому випадку ви можете померти. Рівень смертності внаслідок нервової анорексії найвищий серед усіх психічних розладів.

Якщо ви викликаєте блювоту, ви можете:

• втратити емаль на зубах (вона розчиняється шлунковою кислотою у вашій блювоті);
• мати одутле обличчя (набрякають слинні залози на щоках);
• помітити нерівномірність серцебиття — пальпітацію (блювання порушує баланс солей у крові);
• відчувати слабкість;
• постійно відчувати втому;
• спостерігати великі коливання ваги (див. нижче)
• завдати шкоди ниркам;
• мати епілептичні напади; а також
• ви не можете завагітніти.

Якщо ви часто користуєтесь проносними засобами, ви можете помітити:

• постійний біль у животі;
• набрякання пальців;
• неможливість спорожнятися без проносних засобів (постійне використання проносних засобів може пошкодити м’язи вашого кишківника);
• суттєві коливання ваги. Ви втрачаєте багато рідини під час проносу, але набираєте її знову, коли після цього п’єте воду (використання проносних засобів не призводить до зменшення вже спожитих калорій).

Що викликає розлади харчової поведінки?

Однозначної відповіді не існує, але в якості пояснення пропонуються наступні фактори:

• Генетика: Існує багато доказів того, що розлади харчової поведінки виникають у сім’ях, навіть якщо рідні та родичі не живуть разом, і що певні гени роблять цих людей більш уразливими не лише до розладів харчової поведінки, але й до пов’язаних з ними хвороб.
• Відсутність «перемикача»: Більшість із нас може обмежувати себе в їжі лише доти, поки організм не скаже нам, що настав час знову почати їсти. У деяких людей з анорексією в організмі може не бути такого «перемикача», і вони можуть достатньо довго утримувати свою вагу на небезпечно низькому рівні.
• Контроль: Дієта може приносити задоволення. Більшості з нас відоме відчуття перемоги, коли ваги говорять нам, що ми схудли на пару кілограмів. Приємно бачити, що ми можемо контролювати себе чітким наочним способом. Можливо, ваша вага — це єдина частина вашого життя, яку, на вашу думку, ви якось контролюєте.
• Статеве дозрівання: Анорексія може повернути назад деякі фізичні процеси, пов’язані з дорослішанням: появу волосся на лобку та обличчі у чоловіків, ріст грудей і менструальний цикл у жінок. Це може допомогти відкласти потреби дорослішання, особливо сексуальні.
• Соціальний тиск: Наше соціальне оточення суттєво впливає на нашу поведінку. У громадах, де не популярна худорлявість, менше розладів харчової поведінки. У місцях, де цінують худорлявість, наприклад, у балетних школах, розладів харчової поведінки більше. У західній культурі «худорлявість — це краса». Телебачення, газети та журнали показують фотографії ідеалізованих і відфотошоплених струнких людей. У тих, хто негативно сприймає своє тіло, це уявлення ще більше посилюють спортзали та спортивно-оздоровчі центри. Отож, рано чи пізно більшість із нас намагається сісти на дієту. Деякі з нас можуть дуже довго бути на дієті, але для людини з ризиком розвитку розладу харчової поведінки, дієта може бути небезпечною і призвести до анорексії.
• Сім'я: Харчування є важливою частиною нашого життя з іншими людьми. Споживання їжі приносить задоволення, а відмова від неї часто когось засмучує. Особливо це стосується сімей.  Ваша відмова від їжі може бути єдиним способом, яким, на вашу думку, ви можете висловити свої відчуття або сказати своє слово в сімейних справах.  Важливе значення має відкрите та чесне спілкування між піклувальником і особою, яка страждає від розладу. Також важливо бути не надто категоричним. З іншого боку, люблячі сім’ї часто намагаються захистити вас від наслідків розладу харчової поведінки, і це може означати, що такий розлад може тривати довше.
• Депресія: Більшість із нас їсть, щоб задовольнити свої потреби, коли ми переживаємо або просто нудьгуємо. Люди з булімією часто страждають від депресії, і буває, що переїдання у них починається як спосіб впоратися з відчуттям нещастя. На жаль, блювота та проносні засоби навряд чи зможуть покращити у вас ці відчуття.
• Низька самооцінка: Часто люди з анорексією та булімією невисокої думки про себе і вважають себе гіршими за інших людей. Втрата ваги може бути спробою повернути собі почуття поваги та власної гідності.
• Емоційний дистрес: Усі ми по-різному реагуємо, коли стається щось погане або змінюється наше життя. Анорексія та булімія пов’язані з:
  • життєвими труднощами;
  • сексуальним насильством;
  • фізичними хворобами;
  • сумними подіями (смерть, розрив стосунків);
  • важливими подіями (одруження або від'їзд з дому).
• Замкнене коло: Розлад харчової поведінки може продовжуватися навіть тоді, коли первинний стрес або причина розладу вже зникли. Оскільки ваш шлунок зменшився, ви можете відчувати дискомфорт та страх перед їжею.
• Фізичні причини: Деякі лікарі вважають, що у цього розладу може бути фізична причина, яку ми поки що не розуміємо.
• Деякі хвороби та методи лікування: Спостерігається відносно висока захворюваність на анорексію серед людей, які страждають від діабету, муковісцидозу та інших хвороб, при наявності яких необхідно стежити за дієтою, а відсутність належного лікування призводить до втрати ваги. Якщо у таких хворих виникає спокуса знехтувати своїм здоров’ям, щоб трохи схуднути, це особливо небезпечно.

Особливості розладів у чоловіків, людей з особливими потребами та підлітків

Чим відрізняються розлади у чоловіків?

• Схоже, що розлади харчової поведінки у юнаків і чоловіків стали більш поширеними.
• Розлади харчової поведінки частіше діагностуються у представників професій, де потрібна невелика вага (або худорлявість). Це верхова їзда, бодібілдінг, боротьба, бокс, танці, плавання, легка атлетика та веслування.
• Можливо, це тому, що чоловіки почали більше звертатися по допомогу при розладах харчової поведінки, а не страждають мовчки.

Люди з особливими потребами та підлітки

Проблеми научуваності, аутизм або інші вікові проблеми можуть внести розлад у харчову поведінку. Наприклад, деяким людям з аутизмом може не подобатися колір або консистенція страв, і вони відмовляються їх їсти.

Проблеми з харчуванням дітей передпідліткового віку більше пов’язані з виглядом страв, перебірливістю або невдоволенням, ніж з бажанням бути худорлявим. Способи усунення цих проблем значно відрізняються від способів лікування анорексії та булімії.

Чи є у мене така проблема?

Опитувальник SCOFF, яким користуються лікарі, містить наступні запитання:

• Чи викликаєте Ви блювоту (Sick), коли переїли?
• Чи непокоїть Вас втрата контролю (Control) над тим, скільки Ви їсте?
• Чи схудли Ви за останні три місяці більше ніж на 6 кілограмів (приблизно 14 фунтів [One stone])?
• Чи вважаєте Ви себе товстим(ою) (Fat), якщо оточуючі кажуть, що Ви худий(а)?
• Чи можете Ви сказати, що їжа (Food) домінує у Вашому житті?

Якщо ви відповіли «так» на два або більше запитань, у вас може бути розлад харчової поведінки.

Як я можу допомогти собі?

Іноді позбавитися від булімії можна за допомогою посібника із самодопомоги та деяких настанов терапевта.

Для лікування анорексії зазвичай потрібна більш системна допомога клініки або терапевта. Бажано отримати якомога більше інформації про різні типи допомоги, щоб ви могли зробити найкращий вибір для себе.

Правильні дії:

• Дотримуйтеся звичайного режиму харчування — сніданок, обід і вечеря. Якщо у вас дуже низька вага, робіть перекуси вранці, удень і ввечері.
• Спробуйте обміркувати один маленький крок, який ви могли б зробити на шляху до здоровішого способу харчування. Якщо ви не можете змусити себе поснідати, спробуйте під час сніданку посидіти кілька хвилин за столом і просто випити склянку води. Коли ви звикнете це робити, трошки поїжте — хоча б половинку тосту, — але робіть це щодня.
• Ведіть щоденник, записуючи щодня, що ви їсте, коли ви це їсте, а також якими були ваші думки та відчуття. Ви можете скористатися цим щоденником, щоб побачити, чи є зв’язок між вашим самопочуттям, вашими думками і тим, як ви їсте.
• Намагайтеся бути відвертими як з собою, так і з іншими людьми у питаннях того, що ви їсте або не їсте. Скритність є одним з найбільш ізолюючих аспектів розладу харчової поведінки.
• Нагадуйте собі, що вам не завжди потрібно чогось досягати. Іноді дозволяйте собі розслабитися.
• Нагадуйте собі, що якщо ви ще більше схуднете, у вас потім збільшиться тривога та депресія, навіть якщо завтра ви будете почуватися краще.
• Складіть два списки: в один запишіть, що вам дав ваш розлад харчової поведінки, а в інший — що ви через нього втратили. У цьому вам може допомогти посібник із самодопомоги.
• Намагайтеся жаліти свій організм, не силуйте його.
• Переконайтеся в тому, що ви знаєте свою оптимальну вагу і розумієте, чому вона саме така.
• Почитайте історії інших людей про їхнє одужання. Ви можете знайти їх у посібниках із самодопомоги або в Інтернеті.
• Подумайте про приєднання до групи самодопомоги, такої як B-eat. Місцеву групу вам може порекомендувати ваш лікар загальної практики.
• Уникайте вебсайтів і соціальних мереж, які заохочують вас худнути та мати дуже низьку вагу. Вони закликають вас псувати своє здоров’я, але нічим не допоможуть, коли ви захворієте.

Неправильні дії:

• Не зважуйтесь частіше ніж раз на тиждень.
• Не витрачайте час на перевірку своєї фігури та споглядання себе в дзеркалі. Ідеальних людей немає. Чим довше ви розглядаєте себе, тим більша ймовірність, що ви знайдете те, що вам не подобається. Постійні перевірки можуть зробити найпривабливішу людину незадоволеною своїм виглядом.
• Не віддаляйтеся від сім'ї та друзів. Ви можете цього хотіти, бо вони вважають вас занадто худим(ою), але саме вони можуть стати вашим рятівним колом.

Що буде, якщо мені не допоможуть або я не зміню свій режим харчування?

Більшість людей з важкими розладами харчової поведінки зрештою проходить певний курс лікування, тому не можна чітко сказати, що станеться, якщо нічого не робити.

Однак схоже, що найважчі розлади харчової поведінки не минають самі по собі.

Деякі хворі на анорексію помруть.

Фізичні навантаження при недостатній вазі тіла небезпечні, особливо якщо ви знаходитеся на вулиці в холодну погоду.

Професійна допомога при анорексії

Ваш лікар загальної практики може направити вас до спеціаліста‑консультанта, психіатра або психолога.

Ви можете самі вибрати приватного терапевта, групу самодопомоги або клініку, але безпечніше буде, якщо ви повідомите про свої дії вашого лікаря загальної практики.

Бажано також пройти ґрунтовне медичне обстеження. Ваш розлад харчової поведінки міг призвести до появи фізичних проблем. Іноді у вас можуть виявити нерозпізнані раніше захворювання.

Вибір найефективніших для вас методів лікування напевно буде залежати від ваших конкретних симптомів, віку та ситуації.

Перші кроки після направлення на лікування від анорексії

• Передусім психіатр або психолог захоче поговорити з вами, щоб зрозуміти, коли почалася проблема і як вона розвивалася. Вас зважать і, залежно від того, наскільки низька ваша вага, вас можуть направити на медичне обстеження та аналізи крові. Можливо, що психіатр, заручившись вашим дозволом, захоче поговорити з вашою сім'єю (і/або другом, подругою), щоб почути їхню думку про вашу проблему. Якщо ви не хочете вплутувати в це своїх рідних, ви (і навіть дуже юні пацієнти) маєте право на конфіденційність. Іноді це може бути виправданим через жорстоке поводження або стресові стосунки в сім'ї.
• Якщо ви ще живете з батьками, їм можуть дати доручення перевіряти, що саме ви їсте, принаймні на початку лікування. Це також означатиме контроль за тим, що ви регулярно харчуєтеся з іншими членами сім’ї та отримуєте достатню кількість калорій. Ви будете регулярно відвідувати терапевта, де вас будуть зважувати та надавати підтримку.
• Виконання цих завдань може викликати стрес у задіяних осіб, тому, можливо, вашій сім'ї буде потрібна підтримка. Це не обов'язково означає, що вся сім'я у повному складі муситиме приходити на сеанси терапії (хоча це може бути корисним для підлітків). Це означає, що ваша сім'я може розраховувати на допомогу, щоб зрозуміти проблему та усунути її. Хоча іноді участь батьків у зустрічах пацієнта з психіатром може сприяти одужанню.
• У вас буде можливість обговорити все, що може вас засмучувати: стосунки, навчання, робота або проблеми з вашою вірою в себе.
  
  
• Спочатку ви напевно не захочете навіть думати про повернення до нормальної ваги, але ви захочете почуватися краще, а щоб почуватися краще, вам потрібно буде набрати здорову вагу. Ви маєте знати:
  • Якою є ваша здорова вага?
  • Скільки їжі вам потрібно щодня, щоб набрати здорову вагу?
  • Як можна впевнитися, що ви не товстішаєте?
  • Як можна перевірити, що ви можете контролювати своє харчування?

Психотерапія або консультації при анорексії

• Курс передбачає бесіди терапевта з пацієнтом про його думки та почуття, як правило, протягом однієї години щотижня. Це може допомогти вам зрозуміти, як виникла проблема і як ви можете змінити деякі способи свого мислення та відчуття ситуації. Вам може бути неприємно говорити про деякі речі, але хороший терапевт допоможе вам це зробити таким чином, що ви зможете швидше подолати свої проблеми. Він також допоможе вам більше цінувати себе та відновити свою самооцінку.
• Спеціалізовані методи когнітивно-поведінкової терапії та міжособистісної терапії часто пропонуються тоді, коли ви достатньо здорові, щоб отримати користь від терапії, а не поглибити стрес через неї. Якщо проходите терапію, коли у вас низька вага або ви і далі худнете, буває, що стрес тільки погіршує ситуацію, а не покращує.
• Іноді сеанси можна проводити з невеликою групою людей зі схожими проблемами.
• Інші члени вашої сім'ї можуть брати участь у сеансах терапії з вашого дозволу. Найбільш вивчений метод сімейної терапії анорексії називається «протоколом Модслі». Дорослих, у яких є партнери, можна лікувати як пару. Окрім того, для родичів і піклувальників можна проводити окремі сеанси, щоб допомогти їм зрозуміти, що з вами сталося, як їм з вами співпрацювати та як вони можуть впоратися з ситуацією.
• Таке лікування може тривати місяцями або роками.
• Лікар пропонуватиме госпіталізацію лише за умови, що ці кроки не призведуть до бажаного результату або якщо у вас небезпечно низька вага.

Лікування в лікарні

До такого курсу лікування також входить контроль харчування та бесіди про проблеми, але у більш структурований спосіб і під більшим наглядом.

• Вам зроблять аналізи крові, щоб перевірити, чи немає у вас анемії або ризику інфікування.
• Вас будуть регулярно зважувати, щоб впевнитися, що ви повільно набираєте вагу.
• Можуть знадобитися й інші фізичні обстеження, щоб виключити будь‑які пошкодження серця, легенів і кісток.

Поради та допомога з харчуванням і фізичними навантаженнями

• Вам можуть влаштувати прийом у дієтолога для обговорення питань здорового харчування — скільки ви їсте та як дізнатися, що ви отримуєте всі поживні речовини, необхідні для підтримки здоров’я.
• Можливо, протягом певного часу вам будуть потрібні вітамінні та мінеральні добавки, тому що вашому організму може не вистачати необхідних поживних речовин.
• Ви можете повернутися до здорової ваги, лише якщо будете більше їсти, і спочатку це може бути дуже важко. Фахівці допоможуть вам:
• поставити перед собою розумні цілі щодо набору ваги;
• регулярно їсти;
• подолати тривогу, яку ви відчуваєте.
• Ваш лікар загальної практики зможе направити вас до підхожого кваліфікованого інструктора ЛФК, щоб він порадив вам кількість, тип та інтенсивність фізичних вправ, які будуть для вас корисними.

Ліки від анорексії

Іноді лікарі призначають ліки для зниження рівня тривоги, яку ви відчуваєте під час боротьби з хворобою, і, зокрема, щоб зменшити нав'язливе прокручування думок, яке описують хворі.

Найчастіше призначається оланзапін, оскільки він виявився найбезпечнішим для молоді та людей з низькою вагою. Він може бути ефективнішим, ніж діазепам і препарати цієї групи, і рідше викликає звикання.

Набір ваги не означає одужання, але ви не зможете одужати, не набравши вагу. Людям, які виснажені голодом, зазвичай важко зосереджуватися або чітко думати, особливо про свої відчуття.

Примусове лікування анорексії

Це нетипово. Це робиться лише тоді, коли у людини настільки погіршується самопочуття, що вона:

• не може самостійно приймати правильні рішення;
• потребує захисту від серйозної шкоди.

Такі ситуації можливі при анорексії за умови, що вага настільки низька, що ваше здоров’я (або життя) знаходиться під загрозою, а ваш розум серйозно постраждав від втрати ваги.

Наскільки ефективне лікування анорексії?

• Більше половини хворих одужують, хоча в середньому хворіють         6–7 років.
• Після важкої форми анорексії повне одужання може настати навіть через 20 років.
• За результатами досліджень пацієнтів з найважчими формами хвороби, які лікувалися в стаціонарі, імовірність летального наслідку серед них у кожного з п’яти. При сучасному рівні допомоги смертність значно нижча, якщо людина не відмовляється від медичної допомоги.
• Поки серце та інші органи не пошкоджені, більшість ускладнень через голодування можуть потроху зникати, коли людина починає достатньо їсти.

Професійна допомога при булімії

Ваш лікар загальної практики може направити вас до спеціаліста‑консультанта, психіатра або психолога.

Ви можете самі вибрати приватного терапевта, групу самодопомоги або клініку, але безпечніше буде, якщо ви повідомите про свої дії вашого лікаря загальної практики.

Бажано також пройти ґрунтовне медичне обстеження. Ваш розлад харчової поведінки міг призвести до появи фізичних проблем. Іноді у вас можуть виявити нерозпізнані раніше захворювання.

Вибір найефективніших для вас методів лікування напевно буде залежати від ваших конкретних симптомів, віку та вашої ситуації.

Психотерапія при булімії

Ефективність при лікуванні нервової булімії продемонстрували два метода психотерапії. Обидва вони проводяться тижневими сеансами протягом приблизно 20 тижнів.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Зазвичай вона проводиться з персональним терапевтом, у групових заняттях, за допомогою посібника із самодопомоги або компакт-диска.

КПТ допомагає вам глибше проаналізувати свої думки та відчуття. Можливо, вам доведеться вести щоденник ваших харчових звичок, щоб зрозуміти, що викликає переїдання.

Тоді ви зможете виробити кращі способи сприймання та подолання цих ситуацій або відчуттів. Як і при лікуванні анорексії, терапевт допоможе вам відновити почуття власної цінності як особистості.

Міжособистісна терапія (МОТ)

Зазвичай така допомога також надається персональним терапевтом, але більше зосереджується на ваших стосунках з іншими людьми. Можливо, ви втратили друга, померла ваша близька людина або ви пережили великі зміни у своєму житті, наприклад переїзд. Терапія допоможе вам відновити турботливі стосунки, які зможуть задовольнити ваші емоційні потреби краще, ніж їжа.

Поради щодо харчування, які допоможуть при булімії

 Такі поради допоможуть вам відновити регулярне харчування, щоб ви могли підтримувати стабільну вагу без голодування та блювання. Дієтолог може порадити вам способи здорового харчування.

Окрім того, корисним для вас може бути такий посібник, як «Getting Better BITE by BITE» (Одужання: крок за кроком) (див. посилання).

Ліки від булімії

Навіть якщо у вас немає депресії, високі дози антидепресантів, таких як флуоксетин (прозак), можуть зменшити тягу до переїдання.

Вони можуть пом'якшити ваші симптоми за 2–3 тижні та створити умови для початку психотерапії. На жаль, без інших типів допомоги ефект від приймання ліків через деякий час зникає.

Наскільки ефективне лікування булімії?

• Близько половини хворих одужує, зменшуючи кількість випадків переїдання та очищення принаймні наполовину. Це не повне одужання, але воно дозволить вам повернути певний контроль над своїм життям, зменшивши його залежність від проблем харчування.
• Результат буде гіршим, якщо у вас є супутні проблеми з наркотиками, алкоголем або самопошкодженням.
• КПТ і МОТ починають ефективно діяти через рік, хоча буває, що ефективність КПТ починає проявлятися трохи раніше.
• Є певні докази того, що поєднання медикаментів і психотерапії більш ефективне, ніж будь-яке лікування окремо.
• Зазвичай хворі одужують повільно протягом кількох місяців або багатьох років.

Додаткова інформація

Онлайн-консультації

B-eat (колишня Асоціація дослідження розладів харчової поведінки): гаряча лінія для дорослих: 0845 634 1414; гаряча лінія для молоді (до 25 років): 0845 634 7650. B-eat — це провідна благодійна організація Великобританії, що надає підтримку всім, хто страждає від розладів харчової поведінки або проблем з харчуванням, а також їхнім рідним і друзям.

Bodywhys — Ірландська Асоціація дослідження розладів харчової поведінки: Гаряча лінія: 1890 200 444. Електронна пошта:info@bodywhys.ie

DWED (вебсайт для хворих діабетом з розладами харчової поведінки)

Eating Disorder Hope: американський вебсайт, що пропонує інформацію, методи лікування розладів харчової поведінки, шляхи одужання та ресурси для всіх, хто страждає від розладів харчової поведінки, для їхніх близьких і для задіяних медпрацівників.

Mental Health Ireland
Електронна пошта: information@mentalhealthireland.ie. Надає допомогу особам з психічними розладами та пропагує психічне благополуччя.

NHS 111:  NHS Choices: телефонуйте 111, якщо вам потрібна швидка медична допомога, але пам'ятайте, що ця допомога не є невідкладною (999). Служба працює щодня цілодобово; дзвінки зі стаціонарних і мобільних телефонів безплатні.

Healthtalk.org: на сайті є розділ для молодих людей з розладами харчової поведінки.

Онлайн-ресурси для КПТ

• Overcoming Bulimia (Перемога над булімією)
• Overcoming Anorexia  (Одужання від анорексії)

Рекомендовані джерела

Breaking free from anorexia nervosa: a survival guide for families, friends and sufferers by Janet Treasure (Psychology Press).

Anorexia nervosa and bulimia: how to help by M. Duker & R. Slade (Open University Press).

Eating Disorders: A parents' guide by Rachel Bryant-Waugh and Brian Lask (Penguin Books).

Skills-based learning for caring for a loved one with an Eating Disorder: The New Maudsley Method. Janet Treasure, Grainne Smith and Anna Crane.

Bulimia Nervosa and Binge eating: A guide to recovery by P. J. Cooper and Christopher Fairbairn (Constable and Robinson).

Overcoming binge eating by Christopher Fairburn (Guildford Press).

Getting better BITE by BITE: A survival kit for sufferers of bulimia nervosa and binge eating disorders by Janet Treasure and Ulrike Schmidt (Hove Psychology Press).

Вебсайт Anorexia Nervosa and Related Eating Disorders (ANRED).

Рекомендації для самодопомоги: http://www.anred.com/slf_hlp.html

Список використаних джерел і відомості про авторів

• Agras, W. S.,Walsh, B.T., Fairburn, C. G., et al (2000) A multicentre comparison of cognitive-behavioural therapy and interpersonal psychotherapy for bulimia nervosa. Archives of General Psychiatry, 57, 459-466.
• Bacaltchuk J., Hay P., Trefiglio R. Antidepressants versus psychological treatments and their combination for bulimia nervosa (Cochrane Review). In: The Cochrane Library, Issue 2 2003. Oxford: Update Software.
• Bissada H. et al. Olanzapine in the treatment of low body weight and obsessive thinking in women with anorexia nervosa: a randomized, double‑blind, placebo-controlled trial. Am J Psychiatry 2008 Jun 16.
• Eisler, I., Dare, C., Russell, G. F. M., et al (1997) Family and individual therapy in anorexia nervosa. Archives of General Psychiatry, 54, 1025-1030.
• Eisler, I., Dare, C., Hodes, M., et al (2000) Family therapy for anorexia nervosa in adolescents: the results of a controlled comparison of two family interventions.
  Journal of Child Psychology and Psychiatry, 41,727-736.
• Fairburn, C. G., Norman, P.A., Welch, S. L., et al (1995) A prospective study of outcome in bulimia nervosa and the long-term effects of three psychological treatments. Archives of General Psychiatry, 52, 304-312.
• Hay, P. J., & Bacaltchuk, J. (2001) Psychotherapy for bulimia nervosa and bingeing (Cochrane Review) In: The Cochrane Library, Issue 1.
• Lowe, B., Zipfel, S., Buchholz, C., Dupont, Y., Reas, D.L. & Herzog, W. (2001). Long-term outcome of anorexia nervosa in a prospective 21-year follow-up study. Psychological Medicine, 31, 881-890.
• Luck A.J., Morgan J.F., Reid F. et al. (2002) The SCOFF questionnaire and clinical interview for eating disorders in general practice: comparative study. BMJ, 325, 755-756.
• Milos, G., Spindler A., Schnyder, U. & Fairburn, C.G. (2005) Instability of eating disorder diagnoses: prospective study. British Journal of Psychiatry, 187, 573-578.
• NICE: Eating disorders (CG9) Eating Disorders: Core interventions in the treatment and management of anorexia nervosa, bulimia nervosa and related eating disorders (2004).
• Theander, S. (1985) Outcome and prognosis in anorexia nervosa and bulimia. Some results of previous investigations compared with those of a Swedish long-term study. Journal of Psychiatric Research, 19, 493-508.
• Senior R; Barnes J; Emberson J.R. and Golding J. on behalf of the ALSPAC Study Team (2005) Early experiences and their relationship to maternal eating disorder symptoms, both lifetime and during pregnancy. British Journal of Psychiatry, 187, 268-273.
  

Опубліковано: листопад 2019 року

Дата перегляду: листопад 2022 року

© Royal College of Psychiatrists